Податкова реформа в Україні має бути справедливою та доступною

Податкова реформа стоїть на порядку денному в Україні, і це не безпідставно. Існуюча податкова система є складною, неефективною та несправедливою. Існує велика кількість винятків і лазівок для особливих інтересів.

Як наслідок, база оподаткування є вузькою, а ефективне податкове навантаження на законослухняних громадян і компанії дуже високе. Ця податкова система в поєднанні з великою, неефективною та корумпованою податковою адміністрацією підриває конкурентоспроможність України, заохочує широке поширення неформальної економічної діяльності та гальмує розвиток країни.

Податкова реформа дає можливість зміцнити бізнес-середовище та фіскальну стабільність в Україні.

Але податкова реформа також може призвести до зворотного ефекту, підриваючи фіскальну стабільність і довіру інвесторів, якщо різке зниження податкових ставок без достатнього розширення податкової бази призведе до втрати доходів. Важливо те, що будь-яка податкова реформа в Україні має бути доступною.

Чинна система оподаткування в Україні включає податок на додану вартість, податки на доходи фізичних осіб і підприємств, а також внески на соціальне страхування.

Стандартна ставка ПДВ у розмірі 20 відсотків і ставка податку на прибуток підприємств у розмірі 18 відсотків загалом відповідають стандартам інших європейських країн.

У той час як ставка податку на доходи фізичних осіб в Україні становить близько 16 відсотків, що є нижчою за середній показник по Європі, загальний податок на працю (включаючи внески на соціальне страхування) дуже високий і становить 56 відсотків в Україні порівняно з 20 відсотками в Грузії, 36 відсотками в Польщі. , і 41 відсоток у Словаччині.

Загальний податок на працю в Україні не тільки занадто високий, але й несправедливий. Це створює стимули для заниження заробітної плати та зайнятості та перешкоджає бізнесу інвестувати та створювати робочі місця в Україні.

У той же час податкову базу України розмивають пільги, індивідуальні відмови та лазівки, які дають можливість особливим інтересам брати участь в ухиленні від сплати податків. Наприклад, у 2013 році фактичні збори ПДВ становили лише 44 відсотки потенційних зборів ПДВ – надходжень від ПДВ, які були б отримані, якби застосовувалась законодавча ставка до всіх платників податків. Скасування цих винятків, індивідуальних звільнень і прибуткових лазівок не тільки розширить базу оподаткування та збільшить збір доходів, це також сприятиме створенню рівних умов для приватного сектору. Це має бути головним пріоритетом будь-якої податкової реформи в Україні.

Крім того, податкова адміністрація велика, неефективна і багато хто сприймається як корумпована. В Україні в податкових органах працює понад 54 тис. співробітників – це один службовець податкової служби на кожні 73 платника податків, у порівнянні з 481 у Польщі, 351 у Словаччині та 146 у Болгарії. Таким чином, реформа податкового адміністрування має бути невід’ємною частиною будь-якої пропозиції податкової реформи в Україні.

Щоб впоратися з цими складними викликами, було висунуто дві пропозиції щодо податкової реформи: одну — Міністерство фінансів, а іншу — члени парламенту. Обидві пропозиції спрямовані на зниження податкового навантаження.

Міністерство фінансів акцентує увагу на зниженні надмірно високого податку на працю, а парламентарі пропонують знизити ставки податку в цілому.

Будь-яке зниження податкових ставок зазвичай призводить до скорочення надходжень до бюджету в короткостроковій перспективі.

За жорстких фінансових умов це вимагає скорочення державних витрат, що впливає на охорону здоров’я, освіту, пенсії та інші важливі послуги.

Пропозиція Міністерства фінансів знизити соціальні внески до 20 відсотків може скоротити доходи бюджету на цілих 2,5 відсотка валового внутрішнього продукту в 2016 році та створити дефіцит у бюджеті на 60 мільярдів гривень (2,6 мільярда доларів).

Це також збільшить дефіцит фінансування національної пенсійної системи, яка вже дотується з бюджету приблизно на 30 відсотків.

Пропозиція парламентаріїв передбачає зниження ставок ПДВ, податку на прибуток фізичних осіб і підприємств, що коштуватиме додатково 4 відсотки ВВП і створить бюджетний дефіцит до 200 мільярдів гривень (8,7 мільярда доларів), або 6,5 відсотка ВВП у 2016 році. очевидно, що великий дефіцит бюджету не можна закрити простим скороченням видатків, він підірве важко здобуту крихку макроекономічну стабільність України та може знову занурити країну в глибоку рецесію та гіперінфляцію.

Надія, яка лежить в основі пропозицій податкової реформи, полягає в тому, що зниження податкових ставок зменшить неформальну економіку, покращить дотримання законодавства і, отже, збільшить доходи. Однак міжнародний досвід показує, що ці переваги рідко матеріалізуються в короткостроковій перспективі та без додаткових заходів для розширення податкової бази та покращення податкового адміністрування. Успішна податкова реформа Грузії у 2004-07 роках є яскравим прикладом. Незважаючи на те, що кількість податків і податкових ставок було значно скорочено, ці заходи поєднувалися з високоефективними заходами з покращення податкового адміністрування, розширення податкової бази та боротьби з корупцією. Крім того, податкова реформа в Грузії була узгоджена із загальними зусиллями щодо оптимізації державного сектора та реформування пенсійної системи.

В Україні таким є заниження заробітної плати та працевлаштування з метою ухилення від сплати податківприбуткова та глибоко вкорінена практика. Підприємствам, імовірно, буде вигідніше продовжувати роботу в неформальній економіці, якщо не буде досягнуто правильного балансу між зниженням ставок і покращеним правозастосуванням. Зменшення корупції та більш ефективне надання послуг можуть допомогти, але для досягнення результатів потрібен час.

Тому ми б рекомендували поступовий підхід до зниження ставки соціальних внесків.

Перехідний період дозволить поступово знижувати податкові ставки в міру впровадження заходів щодо розширення бази та вдосконалення податкового адміністрування. Водночас податкова реформа повинна супроводжуватися оновленням усієї системи управління державним сектором, включаючи надання послуг у сфері охорони здоров’я та освіти, пенсійної системи, підвищення ефективності уряду загалом і податкового адміністрування зокрема. Час виконання всіх цих зусиль необхідно правильно вирівняти.

Враховуючи крихке макроекономічне середовище, фіскальна стабільність і стійкість повинні залишатися головним пріоритетом для тих, хто приймає рішення в Україні. Податкова реформа дуже потрібна, але вона має бути справедливою та доступною.