Асоціація платників податків України  •   Рейтинг "Сумлінні платники податків"
Твитнуть
Податок на прибуток

Податок на прибуток


Підприємство — платник податку на прибуток за результатами 2021 року матиме позитивне значення податку на прибуток. У якому порядку слід сплачувати податок на прибуток у січні — лютому 2021 року, якщо підприємство ще не подало декларацію за 2021 рік?


Згідно з п. 57.1 Податкового кодексу України (ПК) платниками авансових платежів з податку на прибуток стали платники, які відповідають одночасно трьом таким критеріям:

  • у попередньому звітному році мали прибуток;
  • отримали за попередній рік дохід, що перевищує 10 млн грн;
  • не є новоствореними (зареєстрованими протягом звітного року) підприємствами, сільгоспвиробниками або неприбутковими організаціями.

Авансові внески з податку на прибуток у січні — лютому 2021 році відповідно до абзацу другого п. 2 підрозділу 4 Перехідних положень ПК сплачуються у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого в декларації за 9 місяців 2021 року.

Оскільки термін сплати авансових внесків — протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, то податок за звітний період «січень 2021 року» необхідно сплатити до 20 лютого 2021 року, а за «лютий» — до 20 березня 2021 року.

Відповідно до абзацу другого п. 2 підрозділу 4 Перехідних положень ПК авансові внески у січні — лютому 2021 р. повинні платити всі, хто починаючи з 2021 року подають річну податкову декларацію відповідно до п. 57.1 ПК.

 

Чи включається до складу витрат підприємства вартість ТМЦ, внесених до статутного фонду, в разі продажу таких ТМЦ? Адже думка податкової полягала в тому, що внесення ТМЦ до статутного фонду платника податку є прямою інвестицією, а не придбанням таких ТМЦ, й отримувач не враховує вартість таких ТМЦ як у складі доходу під час отримання, так і у складі витрат при їх продажу.

Відповідно до абзацу «б» пп. 14.1.81 ПК фінансові інвестиції — це господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

До фінансових інвестицій, зокрема, належать прямі інвестиції.

Прямі інвестиції — господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою під час їх розміщення такою особою.

Отже, можна сказати, що відбувається бартерна операція обміну ТМЦ на корпоративні права між засновником і заснованим ним підприємством.

Відповідно до пп. 14.1.27 ПК витратами вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які здійснюються для провадження господарської діяльності платника податку і в результаті яких зменшуються економічні вигоди у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підприємство, яке отримало ТМЦ, понесло витрати у вигляді корпоративних прав. Але у податковому обліку їх відображають за загальним правилом.

Дохід від реалізації товару визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Відповідно витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнають витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (п. 138.4 ПК).

Отже, якщо платник податку на прибуток отримав пряму інвестицію у вигляді товарно-матеріальних цінностей та/або цінних паперів, то в разі подальшого використання в господарській діяльності таких товарно-матеріальних цінностей та/або цінних паперів платник податку на прибуток має право визнавати витрати за цими операціями у порядку, встановленому розділом III ПК «Податок на прибуток підприємств».

Єдиний податок

Основним видом діяльності підприємства — платника єдиного податку за ставкою 3% є надання в оренду приміщень. Чи звільняються від земельного податку власні земельні ділянки, які знаходяться під такими приміщеннями?

 

Підпунктом 297.1.4 ПК визначено, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нараховувати, сплачувати земельний податок і подавати податкову звітність щодо нього, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовують для провадження господарської діяльності.

У статтях 269 та 270 ПК визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі, а об’єктами оподаткування земельним податком — земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Тобто, платник єдиного податку звільняється від плати (податку) за землю лише за ті земельні ділянки, які він використовує для провадження підприємницької діяльності.

Господарська діяльність — діяльність особи, яка пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і здійснюється такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 ПК).

В цьому випадку підприємство — платник єдиного податку є власником земельної ділянки. Надаючи в оренду приміщення (основний вид діяльності), він звільнятиметься від плати земельного податку, оскільки земельну ділянку використовує у господарській діяльності з метою отримання доходу.

Чи має право фізична особа — підприємець на загальній системі оподаткування (платник ПДВ) відносити до складу витрат збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства?

 

Відповідно до п. 177.4 ПК до переліку витрат фізичних осіб — підприємців, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III ПК «Податок на прибуток підприємств».

Витрати підприємця на загальній системі — це витрати, визначені п. 138.4, 138.6–138.9, пп. 138.10.2–138.10.4, п. 138.11 ПК.

Відповідно до частини «в» пп. 138.10.4 ПК до складу витрат (до складу інших операційних витрат) належать суми нарахованих податків і зборів (крім тих, що не визначені в переліку податків і зборів, встановлених ПК), суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування тощо, а також суми інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами.

Згідно з наведеною нормою до складу витрат не належать суми податків і зборів, передбачені пп. 139.1.6 і 139.1.10 ПК, та суми пені, штрафів, неустойки, передбачені пп. 139.1.11 ПК, а саме: суми податку на додану вартість, які входять до ціни товару (роботи, послуги), що їх платник податку придбаває для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV ПК «Податок на доходи фізичних осіб». Для підприємців — не платників ПДВ суми податків на додану вартість, сплачені у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, входять до складу витрат;

Також не включають до витрат суму збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, яка враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку з податку на доходи фізичних осіб.

Отже, оскільки згідно зі ст. 138 ПК до складу витрат належать суми нарахованих податків і зборів, та з огляду на винятки цієї норми фізична особа — підприємець, який перебуває на загальній системі оподаткування, має право віднести до складу витрат збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Як визначає юридична особа — платник єдиного податку дохід у разі безоплатного отримання товарів (робіт, послуг)?

Відповідно до пп. 292.1.2 ПК доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), суму кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримано попередню оплату (аванс) у період сплати інших податків і зборів, та вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг) у матеріальній або нематеріальній формі. Датою отримання доходу платника єдиного податку згідно з п. 292.6 ПК є дата надходження коштів платникові єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів.

Відповідно до пп. 135.5.4 ПК вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, враховується у складі доходу такого платника на рівні, не нижчому за звичайну ціну (пп. 135.5.4 ПК). Звичайна ціна — це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК. Якщо не доведено зворотне, вважають, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (пп. 14.1.71 ПК).

При цьому звичайні ціни до 1 січня 2021 р. визначають у порядку, передбаченому п. 1.20 ст. 1 Закону про прибуток, а з 1 січня 2021 р. — за правилами, встановленими ст. 39 ПК.

 

ФОП — платник єдиного податку за перший квартал 2021 року неправильно розрахував (занизив) суму єдиного податку. Які штрафні санкції застосовують у такому випадку?

 

Положення статті 300 ПК визначають види порушень, за які до платника єдиного податку застосовують санкції, зокрема:

• порушення під час обчислення податку;

• несвоєчасність сплати сум єдиного податку;

• не сплачено повністю суму єдиного податку, що підлягає сплаті;

• порушено терміни подання податкових декларацій.

Разом з тим в абзаці другому п. 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК передбачено, що штрафні санкції до платників єдиного податку за порушення у 2021 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати ним сум єдиного податку не застосовуються.

При цьому слід звернути увагу, що відповідні зміни до п. 7 підрозділу 10 згаданого розділу ПК, внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24 травня 2021 року № 4834-VI набрали чинності з 1 липня 2021 року.

Але, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, штрафні санкції до платників єдиного податку за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати ним сум єдиного податку за наслідками першого кварталу 2021 року не застосовуються.

При цьому слід пам’ятати, що ПК не передбачає для платників єдиного податку звільнення від штрафних санкцій за несвоєчасну сплату задекларованих податкових зобов’язань.

 

Податок на доходи фізичних осіб

 

Як оподатковується ПДФО та ЄСВ вартість спеціального одягу, що його не повернув при звільненні працівник?

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII (далі — Закон № 2694) та ст. 163 КЗпП на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням, або тих, що провадяться в несприятливих метеорологічних умовах, працівникам безоплатно видають за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту (далі — ЗІЗ).

Порядок забезпечення працівників спецодягом та іншими ЗІЗ регулюється Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Держкомітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 р. № 53 (далі — Положення № 53). Крім того, порядок видачі спецодягу, строк його використання, заміни одного його виду іншим, виплати компенсації його вартості в окремих випадках та інші питання щодо ЗІЗ потрібно визначати в колективному договорі.

Відповідно до пп. 165.1.9 ПК до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається (не обкладається ПДФО) вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, мийних і знешкоджувальних засобів, а також спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку згідно із Законом № 2694, спеціального (форменого) одягу та взуття, що його надає роботодавець у тимчасове користування платникові податку, який перебуває з ним у трудових відносинах. Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального (в тому числі форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального (форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

У формі № 1ДФ таку видачу відображають під ознакою доходу «136» як майно, надане роботодавцем безоплатно або у тимчасове користування в межах закону.

Якщо працівник, якому було видано спецодяг, звільняється і не повертає спеціальний одяг, термін використання якого ще не сплив, його вартість стає додатковим благом для працівника та підлягає оподаткуванню із застосуванням підвищувального коефіцієнта (пп. 164.2.17 ПК). Суму доходу відображають у податковому розрахунку за формою № 1ДФ під ознакою доходу «126».

Що стосується нарахування ЄСВ, то згідно з п. 3.19 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5), вартість виданого згідно з чинними нормами спецодягу та інших ЗІЗ або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу та інших ЗІЗ у разі невидачі їх адміністрацією не включається до фонду оплати праці, відповідно не є об'єктом для нарахування ЄСВ.

Але, відповідно до пп. 2.2.11 Інструкції № 5, якщо спецодяг може бути використаний працівником поза роботою або залишається після звільнення за працівником для особистого використання, його вартість підлягає зарахуванню до складу фонду оплати праці й утриманню з неї ЄСВ на загальних підставах.

Чи обкладаються ЄСВ суми, сплачені роботодавцем за проживання найманого працівника у гуртожитку?

Базою для нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників відповідно до п. 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2021 р. № 2464-VI є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат під час нарахування єдиного внеску, передбачене згаданою вище Інструкцією зі статистики заробітної плати (Інструкція № 5).

Згідно з пп. 2.3.4 Інструкції № 5 виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів до груп здоров'я, передплати газет і журналів, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством), належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Отже, витрати підприємства на оплату найманого житла працівникам є базою для нарахування та утримання єдиного внеску.

 

Підприємство у зв’язку із заборгованістю з виплати заробітної плати анулює заборгованість працівника перед підприємством за наданою позикою.

Чи оподатковується сума позики ПДФО? Чи повинне підприємство включити суму анульованого боргу до бази нарахування ЄСВ?

Відповідно до пп.164.2.17 «д» ПК додатковим благом працівника є суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до спливу строку позовної давності.

Але, якщо кредитор повідомляє платника податку — боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів і відображає їх у річній податковій декларації.

Тобто за цих умов у підприємства — роботодавця є два варіанти: утримати податок з працівника або надати працівникові можливість сплатити ПДФО самому.

У податковому розрахунку за ф. № 1ДФ суму анульованої позики відображають із ознакою «126» за підсумками того звітного періоду, в якому борг був анульований.

Застосовувати натуральний коефіцієнт у цьому разі не треба, оскільки працівник отримав дохід у грошовій формі.

Що стосується нарахування ЄСВ, то якщо працівник не повертає позику, вона може бути кваліфікована як виплата, що має індивідуальний характер. У листі Держкомстату від 11 квітня 2005 р. № 9/2-2-9/116 було зазначено, що «позика або її частина, яка згідно з рішенням керівництва підприємства не підлягає поверненню працівником, відноситься до фонду заробітної плати в частини інших заохочувальних і компенсаційних виплат як виплати, що мають індивідуальний характер». У зв'язку з цим та на підставі пп. 2.3.4 Інструкції № 5 сума анульованого боргу включається до фонду заробітної плати і до бази нарахування ЄСВ.

До того ж, у Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою КМУ від 22 грудня 2021 р. № 1170, також не зазначено, що сума позики, яку не повернув працівник, не включається до бази нарахування ЄСВ.

 

Відповідальність

 

Якими будуть наслідки, якщо юридична особа або фізична особа — підприємець до 31 грудня 2021 року не змінять види діяльності з КВЕД ДК 009:2005 на КВЕД ДК 009:2021?

Чинне законодавство не передбачає прямої відповідальності за неперехід з видів діяльності з КВЕД ДК 009:2005 на КВЕД ДК 009:2021. Але на практиці за неперехід на нові види діяльності за КВЕД ДК 009:2021 може виникнути відповідальність як адміністративна, фінансова, так і кримінальна.

З точки зору ПК може настати відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.

Згідно з пп. 191.1.6, 191.1.7 ПК податкові органи реєструють і ведуть облік платників податків, облік об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням, формують і ведуть Державний реєстр фізичних осіб — платників податків, Єдиний банк даних про платників податків — юридичних осіб та інші реєстри, ведення яких покладено законодавством на органи державної податкової служби.

Відповідно до ст. 72 ПК податкові органи збирають податкову інформацію, в тому числі інформацію про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, яка має містити, зокрема, вид діяльності, на провадження якої видано дозвільний документ, і сплату належних платежів за видачу дозвільного документа (пп. 72.1.2.5 ПК).

Наприклад, підприємство чи підприємець здійснюватиме діяльність за старими кодами КВЕД ДК 009:2005 і не отримають ліцензію на види діяльності, які ліцензуються вже за новими кодами КВЕД ДК 009:2021, або не сплатять податок за ставкою, що не дає права на спрощену систему оподаткування, або вчинятиме будь-які інші дії, що будуть суперечити видам діяльності за КВЕД ДК 009:2021. Це може призвести навіть до ухилення від сплати податків, зборів, обов’язкових платежів, що карається згідно зі статтею 212 Кримінального кодексу України.

Неподання органам державної статистики даних для проведення державних статистичних спостережень або подання їх недостовірними, не в повному обсязі, не за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, чи із запізненням; незабезпечення належного стану первинного обліку; порушення порядку ведення Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України — тягне за собою накладення штрафу на громадян — від 3 до 5 НМДГ, на посадових осіб і громадян — суб’єктів підприємницької діяльності — від 10 до 15 НМДГ. Такі самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, — тягнуть за собою накладення штрафу на громадян — від 5 до 10 НМДГ, на посадових осіб і громадян — суб’єктів підприємницької діяльності — від 15 до 25 НМДГ (ст. 186-3 Кодексу про адміністративні правопорушення України).

 

       


      Свіжий номер


       Свіжий номер журналу «Податкова Правда» Номер №12 2021

      Онлайн перегляд

      Архів номерів

      Передплата






       





      Ваші побажання
      Що нового Ви хотіли б прочитати в журналі "Податкова Правда"?

      Неверный Ввод



      Що нового Ви хотіли б бачити на сайті?

      Неверный Ввод



      Найближчі події

      Немає майбутніх подій.
      Переглянути повний календар
      Погода
      Погода в Киеве

      влажность:

      давление:

      ветер:

      2021 © ТОВ "Інфотакс плюс". Магазин красок Tikkurila. Наш партнер https://colorsoundshop.com